Шанс на виправлення

Якимівський РЦСССДМ

Вересень, 2016р.

Дитина має зростати та виховуватись в родині. Та нажаль бувають випадки, коли життя з близькими людьми стає для дитини нестерпним. Так сталося з маленькою Тетянкою. Коли вона народилася у неї були люблячі батьки та бабуся. Однак щастя тривало недовго. Батько дівчинки помер, а мати Наталя стала все більше віддалятися від доньки, влаштовуючи своє особисте життя. Згодом матір почала пиячити і через деякий час вже не могла зупинитися самостійно. До того ж серед її оточення були люди, які теж зловживали алкогольними напоями та вели аморальний спосіб життя.

На той час маленька Тетянка вже пішла в перший клас. Немаючі належних умов для навчання та контролю з боку матері, успіхи дівчинки у школі почали погіршуватись. Після занять дівчинка йшла не додому, а до старенької бабусі, котра як могла опікувалася онукою.

Всі спроби соціальних працівників вплинути на матір були марні, тому дитина потрапила до державного закладу, який став для неї новою домівкою. Ця подія пробудила в свідомості Наталі давно забуті материнські почуття і вона потроху почала змінюватись на краще. На деякий час мати припинила вживати алкогольні напої, навела порядок в домі, стала на облік до центру зайнятості. Бажання повернути доньку додому тримало Наталю декілька місяців. Однак, опуститися в прірву завжди легко, а піднятися на верх – не кожному під силу. Наталя не втрималась і знов почала пити, перекресливши цим всі свої попередні успіхи. Коли алкогольний зрив повторився вдруге, гостро постало питання про позбавлення матері батьківських прав. Для Наталі це прозвучало наче вирок. Вона нарешті усвідомила, що алкогольна залежність може назавжди позбавити її доньки, а дівчинка буде зростати, не знаючи материнської ласки та любові.

Мати попросила дати їй останній шанс на виправлення. Фахівці запропонували Наталі пройти лікування алкогольної залежності в Запорізькому обласному наркологічному диспансері. Всупереч побоюванням, жінка пройшла повний тритижневий курс лікування і повернулася додому новою людиною, з чітким бажанням жити заради доньки. Наталя використала наданий їй шанс та нарешті отримала довгоочікуваний дозвіл на повернення Тетянки в сім’ю.

Минає другий місяць… Донька живе разом з мамою, ходить до школи, де у неї багато друзів. Тетянка дуже енергійна та привітна дівчинка. На стінах в домі, де вони живуть, з’явилися її малюнки. Мати сумлінно виконує свої батьківськи обов’язки, займається пошуком постійної роботи, та найголовніше, весь свій вільний час приділяє доньці.

Життя непередбачуване і ми не знаємо, чи буде так і надалі. Але ми раді, що складна соціальна робота з цією родиною дала позитивний результат. Та найголовніше, що маленька Тетянка не втратила віру в щасливе майбутнє!

Завжди приємно чути, коли історії закінчуються добре

Кам'янсько-Дніпровський РЦСССДМ

Вересень, 2016

Ця історія трапилась восени минулого року. До РЦСССДМ, у телефонному режимі, надійшло повідомлення від класного керівника 10-Б класу школи НВК про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження. Після чого, класний керівник дівчинки, К.І., вже з доповідною звернулась до адміністрації школи, стосовно проблемної ситуації, яка склалась у стосунках між донькою - Крістіною та її батьками. Крістіна розповіла, що під час сварки батьків вона намагалась захистити матір, та отримала стусана від свого вітчима. Також, повідомила, що останній час вона не жила вдома і не відвідувала навчальний заклад, пояснюючи це тим, що батьки зловживають спиртними напоями, вчиняють бійки між собою і вона не може знайти спільної мови з ними. У Крістіни почались непорозуміння з матір׳ю.

Мати дівчини – Н.М. жила зі своїм співмешканцем А.О., який є біологічним батьком молодших дітей - Олександра та Вікторії.

Н.М. не надавала дитині належного догляду, не приділяла достатньої уваги, не цікавилась її навчанням та не купувала доньці необхідні речі. Внаслідок цього, дівчина стала агресивною, озлобленою і почала робити усе навмисно. В сім’ї почалися нескінченні сварки...

Коли в справу втрутився фахівець із соціальної роботи, ситуація в родині була вже напруженою. Змучені постійними сварками і доріканнями, члени родини, здавалося, втратили надію. Найстрашніше, що найбільше страждають діти. Крістіні, Олександру та Вікторії був потрібен належний догляд, материнська увага, тепло, любов, а за сварками в родині і зловживанням спиртними напоями батьків, їм цього не вистачало.

В результаті, за заявою матері Н.М., Крістіна була влаштована до Мирненського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Перед фахівцем було важке завдання – примирити двох рідних людей – мати та доньку та повернути дівчину до дому. Спочатку роботи з сім’єю фахівець із соціальної роботи визначив для себе та членів родини відповідний алгоритм дій, які були спрямовані на поліпшення взаємин між членами родини, вирішення конфліктних ситуацій. Наступним кроком було надання комплексу соціальних послуг, спрямованих на профілактику зловживання алкоголю, ведення здорового способу життя, формування навичок відповідального батьківства. Батькам роз’яснювались їх права та обов’язки, права дітей, можливі наслідки щодо ухиляння виконання батьківських обов’язків. Робота з сім’єю потребувала постійного контролю та втручання з боку фахівця, батьки продовжували зловживати алкоголем, матір неодноразово залишала дітей уходила у невідомому напрямку, не реагували на зауваження спеціаліста, продовжували вести аморальний спосіб життя. Під час планового відвідування сім'ї, комісія у складі: директора Центру, дільничого інспектору, представника служби у справах дітей та медичного працівника встановила, що А.О. та Н.М. за зовнішніми ознаками перебували у стані алкогольного сп'яніння та цьому навіть не заперечували. Комісія прийшла до висновку, що перебування дітей в родині становить безпосереднью загрозу їх життю та здоров'ю. Батькам негайно було запропоновано пройти «Алкотест –Драгер», внаслідок чого «небезпечні» промілі були встановлені. На позачерговому засіданні комісії ССД, терміново було розглянуто питання щодо відібрання двох малолітніх дітей у батьків, але без позбавлення батьківських прав. Тому, згідно розпорядження голови районної державної адміністрації діти, все ж таки, були відібрані.

Це було великим ударом для батьків, і пізніше, вони зрозуміли свої помилки та виявили бажання повернути дітей до дому. Однією з основних вимог до батьків було - пройти повний курс лікування від алкогольної залежності у Запорізькому наркологічному диспансері, і вони все ж таки, на це зважились.

Обмислюючи свої дії та помилки, у родину потроху почав повертається спокій та порозуміння. Крістіна, Олександр та Вікторія тепер знаходяться вдома. Більше не чутно сварок та лайок. Діти нагодовані, чисто вдягнені та спокійні. На даний час, робота з сім'єю продовжується, бо є ще деякі невирішені питання.

Ось так вчасна допомога фахівця із соціальної роботи може дати рідним людям змогу зрозуміти й почути один одного та вирішити складні життєві обставини. Не дивлячись на всі негаразди, що трапляються в нашому житті, такі позитивні результати надають сил і оптимізму для подальшої роботи спеціалістам системи Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Ангеліна

Оріхівський РЦСССДМ

Серпень, 2016р.

Легко народити дитину, та виховати її здатен не кожен. Так і трапилося в родині Глушків.

Марія народила доньку Ангеліну та чоловік її покинув. Жінка виявилася поганою матір’ю. Не приділяла дівчинці належної уваги. Ангеліна практично з пелюшок була бездоглядною. Кілька разів її здоров’ю загрожувала небезпека.

Повідомили про Глушко Марію і Ангеліну службу у справах дітей небайдужі сусіди. Коли дізналася про цю родину фахівець із соціальної роботи, негайно забила тривогу.

Оріхівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служба у справах дітей райдержадміністрації, сільська рада та небайдужа громада намагалися донести Марії, що відповідальність за дитину – головний обов’язок матері. Спонукали взятися за розум, припинити нікчемний спосіб життя, звернути увагу на доньку. Та все виявилося марним…

Ангеліну влаштували до КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», де дитина вперше спробувала, що таке пиріжок, якою буває нова спідничка та дізналася, що існують іграшки. А Марію позбавили батьківських прав.

Минув час. Спеціаліст із соціальної роботи ОРЦСССДМ розповіла цю сумну історію одній жінці, яка мала намір створити прийомну сім’ю. Ірина Олексіївна дуже перейнялася долею Ангелінки. Спеціалісти центру та ССД зробили все можливе, щоб дитина якнайшвидше стала прийомною донькою Ірини.

І ось настав той день, коли п’ятирічна Ангеліна переступила поріг своєї нової домівки. Ірина Олексіївна за допомогою спеціаліста Центру та власних неймовірних зусиль за два роки перетворили залякану, відлюдькувату дитину-вовченя на усміхнену, сповнену любові та доброти дівчинку.

Наразі в прийомній сім’ї Ірини Олексіївни всі готуються до свята першого дзвоника, а найбільше чекає на Перше вересня Ангеліна. Дитина мріє вдягти красиву шкільну форму, великі білі банти, взяти яскравого портфеля та піти до школи. Вона знає, що за руку її поведе любляча, терпляча, справжня мама. Дівчинка вже пообіцяла їй отримувати одні «12»!

Спеціалісти ОРЦСССДМ впевнені, що і подальше життя Ангелінки буде на відмінно.

Життя – це чорно біла смуга

Оріхівський РЦСССДМ

Липень, 2016р.

Не так давно це була звичайна сім’я. Чоловік Олег, дружина Ірина та мама Ірини Ніна Степанівна жили небагато, але дружно, в злагоді. Жінки порались по господарству, чоловік працював водієм.

Невдовзі молодята дізналися, що в них буде первісток. Родина була на сьомому небі від щастя. Та трапилася біда, донька Олеся народилась з діагнозом «Дитячий церебральний параліч».

Спантеличені Ірина та Олег не розуміли, чому це випробування випало на їх долю. Щось в родині пішло не так. Ірина та її чоловік почали прикладатися до чарки, звинувачуючи один одного в тому, що трапилося з дитиною. Виховання Олесі лягло на плечі бабусі Ніни. Немолода жінка тягла на собі хвору онуку та господарство.

Так минуло декілька років. Олег та Ірина продовжували вести нікчемний спосіб життя, а дитина зростала під наглядом бабусі. Завдяки любові та старанням Ніни Степанівни дитина почала потроху ходити та тримати в руках речі. Бабуся Ніна, дивлячись як котяться в прірву донька та зять, від постійних потрясінь та переживань почала здавати. Врешті решт серце її не витримало, і жінка померла. Дитина залишилася практично на призволяще. Олег вирішив, що йому морока з похованням тещі не потрібна, і покинув дружину в складний час життя разом з дитиною і проблемами. Жінка абияк поховала матір та впала в алкогольний запій.

Тривогу забили небайдужі сусіди та звернулися до Оріхівського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Спеціалісти центру невідкладно виїхали до місця проживання Ірини. Почали працювати з жінкою, пояснювати, допомагати піднятися з прірви. Крок за кроком Ірина під супроводом спеціалістів центру почала приходити до тями. Ніби прокинувшись від тяжкого сну зрозуміла, що Олесі потрібна мама - любляча, турботлива, відповідальна, найкраща.

Зараз маленька сім’я потроху крокує новим, добрим, світлим життям, де немає місця шкідливим звичкам. Спеціалісти ОРЦСССДМ навідують родину, допомагають добрим словом, корисною порадою. Підтримують родину і сусіди, і місцева влада. Хай біла смуга для маленької сім’ї буде нескінченною.

Почуття самотності

Оріхівський РЦСССДМ

Червень, 2016р.

Коли зростаєш в сім’ї з нерідним батьком, дитинство здається зовсім безрадісним. Як гірко бувало, коли накричить ні за що, коли посварить при друзях. Мама не помічала невеселий настрій доньки Настуні, завжди була на стороні вітчима. Непростим періодом виявилося і підліткове життя дівчинки. Час плинув, народилася менша сестричка – рідна донька вітчима. Стосунки з ним погіршилися, Насті здавалося, що її взагалі не люблять. В школі з активістки класу вона перетворилася на роздратоване дівчисько, якому не хотілося вчитися та приймати участь в житті класу.

Соціальний педагог школи помітила негативні зміни у поведінці Настуні та звернулася за допомогою до фахівця із соціальної роботи. Для того, щоб краще зрозуміти проблему та налагодити стосунки в родині, фахівець із соціальної роботи відвідувала сім’ю та школу в якій навчалась дівчинка. Фахівець проводила бесіди з вчителями, матір’ю та вітчимом щодо покращення стосунків у родині та показників навчання у школі.

Через деякий час наполегливої праці, в ході якої було надано комплекс соціальних послуг, ситуація налагодилась. Сьогодні в родині панує мир та спокій. Настя гарно вчиться, спілкується з однолітками, допомагає доглядати молодшу сестричку. Налагодилися відносини і з вітчимом.

Так нехай кожна родина, яка потрапила у складні життєві обставини пам’ятає, що вона не одинока у цьому світі!

З ВІРОЮ В МАЙБУТНЄ

Оріхівський РЦСССДМ

Травень, 2016р.

Часто в житті буває так, що ніби то все йде добре, все до ладу, гарно. А потім наче вимкнули світло, і ось вже лише темрява і безвихідь…

Ольга з дитинства була гарненька, батьки любили і балували її. Згодом стала вродливою дівчиною. Користувалась увагою серед чоловіків. Незабаром закохалась…

У молодої родини з’явилось перше немовля, згодом друге, третє… Ось вже вони - багатодітна родина. А щастя, ніби десь розтануло: грошей не вистачає, почалися конфлікти, хворіють діти. Чоловік не бажає працювати, практично не допомагає і вдома, має інтерес до зловживання.

Свою допомогу родині запропонували соціальні служби. Та чоловік не дозволив втручання, то й Ользі довелося відмовитися від співпраці. Відмовившись від соціального супроводу, жінка все ж мала допомогу: зібрано пакет документів для оформлення статусу багатодітної родини, оздоровлено дітей влітку, надано гуманітарну допомогу.

Докладніше

Щастя дитини – мати родину !

Розівський РЦСССДМ

Травень, 2016р.

Народження дитини – велике щастя для сім’ї. Але нажаль, не кожні батьки усвідомлюють всю важливість цієї події та власну відповідальність перед маленькою людиною. Тому, досить часто трапляється так, що немовля залишається без батьківської любові та уваги. Поміж людьми такі родини прийнято називати неблагополучними. Часто таких батьків позбавляють батьківських прав. Буває і так, що дитина залишається без батьків в результаті загибелі чи смерті рідних батьків. Майже у всіх випадках, доля таких дітей складається так, що вони потрапляють до притулків, інтернатів, або просто жебракують по вулицях. І лише невеликий відсоток із них знаходять родину.

Таким дітям (які втратили родину), може допомогти кожен, хто не байдужий. Одні – усиновлять і виховають дитину, інші – допоможуть дитині знайти батьків, треті – нададуть фахову консультацію тим, хто хоче усиновити дитину, або взяти на виховання. Основне, щоб ми всі намагалися допомогти кожній дитині вирости у любові та повазі.

Докладніше

Сильна жінка

Оріхівський РЦСССДМ

Квітень, 2016р.

Наталя виховувалася у багатодітній родині. Мати з батьком любили зазирнути до чарки, вихованню дітей уваги не приділяли. Так минали роки. Старші сестри вийшли заміж, переїхали з чоловіками до інших населених пунктів. Брат теж одружився і жив з родиною окремо.

По закінченню дев’яти класів вчитися далі Наталя не пішла, бо коштів горе-батьки не мали, та й байдуже їм було до майбутнього доньки. Минуло кілька років, і вже доросліша Наталя закохалася. Вона була щаслива, але не довго. Трапилося так, що молода жінка завагітніла. Та коханий дівчини був одружений. Обранець не полишив родини, і їй прийшлося взяти виховання немовля на свої тендітні плечі.

Було дуже важко одній підіймати доньку, батьки допомагали рідко, лише тоді, коли не зловживали алкоголем. Час минав, і у житті молодої мами виникли нові стосунки. Іван гарно ставився до Наталчиної доньки і вони вирішили жити разом у громадянському шлюбі. Через деякий час у подружжя народився син. Сім’я придбала своє житло. Наталці здавалось, що ось воно - жіноче щастя, але…

Докладніше

Допомога завжди поруч

Оріхівський РЦСССДМ

Лютий, 2016р.

Колись Світлана мала те, про що мріє, мабуть, кожна жінка: молодість, вроду, купу залицяльників. Бажаючи бути коханою, одразу по закінченню школи вийшла заміж. Незабаром з’явився первісток. Та подружнє життя не склалося – жінка залишилася сама з дитиною. Підтримка з боку батьків та легка вдача Світлани зробили свою справу: нові стосунки, нове щастя та друга дитина прийшли на зміну сльозам та розпачу.

Біда прийшла у родину трохи згодом. Померла мама Світлани, з якою жінка була дуже близька. Ця втрата стала для молодої матері важким тягарем. У сім’ї все частіше стала з’являтися оковита. Вона ж і стала причиною розриву з другим чоловіком.

Крізь туман пиятик та розгульного життя Світлана згадує якогось чоловіка, якісь обіцянки… Прийшла до тями лише тоді, коли зрозуміла, що вагітна. Материнський інстинкт узяв гору над розпачем. Світлана привела до ладу своє життя. Скоро на світ з’явилася третя дитина, хлопчик. Здавалося б, ось воно, щастя. Та життя, як відомо, непередбачуване.

Докладніше

Батько та дочка

Оріхівський РЦСССДМ

Лютий, 2016р.

Євген та Марина почали разом жити відразу після школи, та шлюб реєструвати не поспішали. Як і в багатьох молодих сім’ях, грошей ледве вистачало на прожиття. То ж коли народилася донька, батьки вирішили реєструвати дитину як народжену одинокою матір’ю, щоб отримувати соціальну допомогу.

Так пройшов рік. Та щось у їхньому спільному житті не склалося і вони розійшлися.

Євген сумував за донькою, бачив її дуже рідко, бо мати дитини не дозволяла.

А Марина не довго залишалася сама. В її житті часто траплялися короткочасні стосунки з чоловіками. Поступово вона народила ще трьох дітей. Та особливо ними не опікувалася, все прагнула влаштувати особисте життя.

Докладніше